Соціальний педагог | ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти"

Річний план роботи соціального педагога 2023-2024 навчальний рік

Блог соціального педагога

Соціально – психологічна служба – це спільна діяльність практичного психолога та соціального педагога.
Ми прагнемо, щоб наш Центр став острівцем людяності і гуманізму, творчості й постійного пошуку, щоб її випускники на все життя засвоїли: якщо хочеш стати щасливим, то слідуй золотому правилу – розум у голові, щирість у серці, здоров’я в тілі.

Напрями роботи соціального педагога

діагностика – виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально–психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні;
профілактика– своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;
консультування– багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу;
зв’язки з громадськістю – діяльність, спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління;
просвіта – формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

Соціальний педагог закладу освіти здійснює:

соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти, колективу та мікрогруп, осіб, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;
просвітницьку та профілактичну роботу серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо;
вивчення та аналіз соціальних умов розвитку здобувачів освіти, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних і дитячих громадських організацій.

Соціальний педагог закладу освіти бере участь у:

роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань;
плануванні і реалізації завдань соціалізації здобувачів освіти, адаптації їх у новому колективі і соціальному середовищі;
наданні допомоги дітям і сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах або потребують посиленої педагогічної уваги чи мають особливі освітні потреби, в тому числі постраждалим від насильства та військових конфліктів.

Соціальний педагог закладу освіти сприяє:

взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам (законним представникам);
захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, представляє їхні інтереси у правоохоронних і судових органах тощо;
формуванню у здобувачів освіти відповідальної поведінки, культури здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я;
попередженню конфліктних ситуацій, що виникають під час освітнього процесу, запобіганню та протидії домашньому насильству.

Телефони гарячих ліній

Всеукраїнська дитяча лінія “Телефон довіри” – 0 800 500 21 80
Національна дитяча “гаряча лінія” – 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних) 116111 (безкоштовно з мобільних) консультування по буднях з 12 до 20 години
Національна “гаряча” лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 116 123 (з мобільних) 0 800 500 335 (зі стаціонарних та мобільних)
Телефон гарячої лінії UNICEF Україна – 044 254 24 50
Телефон гарячої лінії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – 044 253 75 89
Телефонна “гаряча лінія” Міністерства освіти і науки України – 044 279 35 74
Телефон довіри по ВІЛ/СНІД. Національна лінія – 0 800 500 45 10
Гаряча лінія “Служби розшуку дітей” – 0 800 50 14 14

Нормативно-правова документація

Закон України про освіту
Конвенція ООН про права дитини
Загальна декларація прав людини
Етичний кодекс Соціального педагога
Закон України про охорону дитинства
Закон України від 08.07.1999 № 864-XIV «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей
Лист МОН Лист МОН від24.072019 № 1/9477″ Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України”
Лист МОН ід 18.07.2019 No 1/9-462 Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти на 2019-2020 н.р.
Лист ІМЗО від 30.10.2018 № 1/9-656 “Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей”
Лист МОН від 05.08.2019 № 1/9-498 Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми проблемами в закладах освіти 2019/2020 н.р

Головні життєві цінності людини

Складно окреслити їх чітке коло. Те, що може бути життєво важливо для одного, для іншого не має принципового значення. Але все ж можна знайти якесь середньоарифметичне, яке і буде представляти основні життєві цінності людини. Отже, що ж до них відноситься?

Перше, що назве кожен – любов. Причому не тільки до протилежної статі, але й до рідних, близьких, друзів. Любов породжує співчуття, а без нього не обходяться жоден список життєвих цінностей.

Розуміння – обов’язковий пункт, який включає в себе життєві цінності будь-якої людини. Кожен хоче бути зрозумілим, а й розуміння інших веде до розв’язання і запобігання конфліктам.

Повага дозволяє надихатися позитивними рисами інших, знайти недоліки в собі і виправити їх. Але що найприємніше – це ті життєві цінності, транслюючи які ми лише примножуємо їх у своєму житті.

Дисципліна, яку багато намагаються уникати. Мало хто відносить її до життєвих цінностей людини. Багато хто вважає це рутиною, але насправді це виконання своїх обов’язків. Не завжди це важка і сумна праця. Виконувати їх можна з радістю.

Віра в людей, у тому числі і в себе. Транслюючи ці життєві цінності, ви заражаєте упевненістю оточуючих і зміцнюєте віру в себе самого.

Подяка – це те мале, що може підняти в іншому хвилю ентузіазму і дружелюбності.

Прощення допомагає нам повернутися обличчям до майбутнього і не мучитися образами і болями.

Дружба – це життєві цінності людини, на які він спирається в скрутну хвилину.

Надія не дає нам опустити руки, коли здається, що попереду вже нічого не світить.

Оптимізм допомагає протистояти поганому – попросту його не помічати.

Терпіння дозволяє приймати вірні рішення.

Толерантність допомагає вміти ладити з усіма людьми. Незалежно від особистих переваг.

Чесність. У кого б ви не запитали, якими є його основні життєві цінності, місце чесності знайдеться завжди. Вона допомагає визнавати свої помилки, змінити себе на краще, збудувати довірчі відносини.

Як визначити пріоритетність

Життєві цінності можна визначити, використовуючи такий принцип:

Складіть список того, що робить вас щасливим.
• Проаналізуйте, наскільки кожен пункт для вас життєво важливий? Якщо ви спокійно або зі скрипом можете прожити без цього – викреслюйте.
• Періодично повертайтеся до списку, проводячи його аудит, поки не залишиться шість пунктів.

Це і будуть ті життєві цінності, які визначають ваше життя. Найімовірніше, вони будуть відображати ваш світогляд, який сформувався під впливом оточуючих вас людей і життєвого досвіду.

Як і де можна використовувати дані життєві цінності людини?

В особистих і професійних відносинах.
• У сімейних відносинах.
• У постановці життєвих цілей.

Тобто визначаючи для себе життєві цінності людини необхідно спиратися на свій характер, світогляд, цілі і мріяння. Основні життєві цінності людини можуть точно вивести його на правильний життєвий шлях.

Життя

Життя — це просто дивна казка,

В яку приходимо лиш раз.

Тут для людей любов і ласка,

І світло сонечка для нас.

І небеса бездонні сині,

Чарівні зорі в небесах.

Ключі високі журавлині,

І вся оця земна краса.

Життя складне, але чудове,

Ми робимо в нім відкриття.

Й завжди ідемо в невідоме,

Тим цікавіше нам буття…

Привабливіше, яскравіше,

Є для фантазії політ.

І манять вдаль путі світліші…

І ти не йдеш — летиш у світ!

Є і різкі в нім повороти,

Де випадаєш із сідла.

Завертять враз круговороти…

Бувають і такі діла.

Та все проходить, час спливає,

Нова мета нас кличе вдаль.

В житті усякого буває,

Та за минулим нам не жаль,

Бо кличуть знов нові дороги,

Під ноги стеляться путі.

Чекають радощі й тривоги

Щодень у нашому житті.

Життя складне, але цікаве.

Його не взнаєш до пуття.

Буває радісне й лукаве…

Але… Спасибі за життя!

Надія Красоткіна

Антибулінг

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

Ø Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.

Ø Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.

Ø Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.

Ø Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.

Ø Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.

Ø Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.

Ø Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

Ø Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

Ø Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

ЧОМУ ДІТИ СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ БУЛІНГУ

втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Дистанційна форма навчання

“Ми розуміємо, що дистанційна освіта не може замінити справжнього очного навчання. Діти мають соціалізуватися. Через пандемію коронавірусу весь світ шукає альтернативні шляхи для економічного та соціального життя. І галузь освіти – не виняток, адже для нас важливо, щоб освітній процес тривав та був якісним і безпечним. Дистанційне навчання є перспективною сферою розвитку освіти в умовах її цифровізації. Водночас таке навчання у разі потреби дозволяє забезпечити індивідуальну освітню траєкторію здобувача освіти, а також неперервність освітнього процесу у випадках надзвичайних обставин, які об’єктивно унеможливлюють відвідування закладів освіти”, – зазначив т.в.о. Міністра освіти і науки Сергій Шкарлет.
Дистанційна форма здобуття освіти залишається виключно добровільною і потребує подання відповідної заяви про зарахування/переведення від батьків. Але відтепер для навчання за дистанційною формою учням не потрібно мати високий рівень навчання (10-12 балів) – таку можливість має будь-який учень для реалізації індивідуальної освітньої траєкторії.
Технології дистанційного навчання в різних формах здобуття освіти (денній, вечірній, педагогічному патронажі тощо) можуть використовуватися для проведення оцінювання, консультацій, вивчення окремих тем з предмета.
Також їх можна використовувати для надання додаткових психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг для осіб з особливими освітніми потребами, якщо в населеному пункті, де проживає учень, відсутні відповідні фахівці, що надають такі послуги.
Технології дистанційного навчання дозволяють продовжувати освітній процес під час карантину та інших надзвичайних обставин (без переведення учнів на дистанційну форму).
У документі також врегульовано можливість організації змішаного навчання. Заклад освіти може визначити такий режим роботи, за якого учні почергово відвідують заклад освіти для очних занять, решту часу навчаючись дистанційно.
Положення передбачає, що обов’язково мають враховуватися інтереси учнів під час дистанційного навчання:

організація освітнього процесу має забезпечувати регулярну та змістовну взаємодію вчителів з учнями;
під час дистанційного навчання мають створюватися умови для забезпечення повноцінної участі в освітньому процесі осіб з ООП з обов’язковим урахуванням індивідуальної програми розвитку;
заклад освіти забезпечує регулярне відстеження результатів навчання учнів, а також за потреби надання їм підтримки в освітньому процесі;
для учнів, які не можуть взяти участь у синхронному режимі взаємодії з поважних причин, заклад забезпечує використання інших засобів комунікації, доступних для учнів – телефонного, поштового зв’язку тощо;
організація освітнього процесу обов’язково здійснюється з дотриманням вимог щодо захисту персональних даних, а також санітарних правил і норм щодо формування розкладу навчальних занять, вправ для очей та постави, безперервної тривалості навчальної діяльності з технічними засобами навчання, часу для виконання домашніх завдань тощо.

З метою забезпечення прав педпрацівників у Положенні вказано, що організація дистанційного навчання має здійснюватися у межах їх робочого часу.
У межах своєї автономії заклад освіти самостійно визначатиме механізм моніторингу і контролю якості дистанційного навчання в закладі освіти. Спосіб, у який керівник закладу здійснюватиме контроль за виконанням освітніх програм учнями та педпрацівниками, схвалюватиме педрада.

Безпечний інтернет

Наприкінці XX та початку XXI ст. особливо важливого значення набуває інформація. Усе частіше нам потрібно володіти швидкими й точними даними про предмет діяльності. При¬чому своєчасність отримання потрібної інформації стає надзвичайно важливою. У цей час найбільш зручним способом одержання й передачі різноманітної інформації є використання всесвітньої комп’ютерної ме¬режі Інтернет.

Будь обережним!

В Інтернеті є, звичайно ж, своя небезпека. Сьогодні немає засобів впізнання особи, з якою спілкуєшся, тому важко перевірити інформацію щодо співрозмовника. Є дуже багато випад¬ків, коли себе видають за інших, приписуючи собі гарну зовнішність, риси характеру, захоп¬лення тощо. Подумай, чи хотів би ти спілкуватися з нещирою людиною?

Існують випадки потрапляння в рабство через мережу Інтернет. Дівчата та хлопці листуються з особами, які пропонують роботу за кордоном або одруження. Також існують випадки, коли за допомогою спілкування просять надіслати фотокартки, а потім, використовуючи монтаж, створюють фотокартки і розміщують на сайтах для дорослих.

З поширенням використання Інтернету з’явилося таке явище, як spam. Це коли на поштову адресу приходять листи з рекламними пропозиціями. Іноді за день їх може на¬дійти від одного до 50. Уберегтися від цього дуже важко. Також Інтернет використовується шахраями, які можуть вимагати гроші, наприклад, на організацію допомоги. Як правило, дається тільки рахунок для перерахування грошей, немає ні координат організа¬ції, ні інформації, якою діяльністю вони займаються, як довго існують тощо. Або надси¬лається інформація про виграш грошей або якоїсь речі. Для того, щоб отримати приз, треба зателефонувати за номером телефону, який є платним. А потім приходить великий рахунок за телефон.
Проблемним питанням є питання безпеки даних. Комп’ютери, підключені до глобаль¬ної мережі, стають більш уразливими. І нема ніякої гарантії, що дані не використовують інші.

Основні правила безпечної поведінки в Інтернеті для підлітків

Небажано розміщувати персональну інформацію в Інтернеті. Персональна інформація – це ваше повне ім’я, прізвище, номер мобільного телефону, адреса електронної пошти, домашня адреса, фото з вами, членами вашої родини, друзями.
Якщо ви публікуєте фото чи відео в Інтернеті, їх може подивитися кожен. Зважайте на це.
Не відповідайте на спам (небажану електронну пошту).
Не відкривайте файли, які надіслали невідомі вам люди. Ви не можете знати, що насправді міститься у цих файлах – там можуть бути віруси або фото, відео з «агресивним» змістом.
Пам’ятайте, що віртуальні знайомі можуть бути не тими, за кого себе видають.
Якщо поруч з вами немає когось із дорослих, яким ви довіряєте і які можуть вас захистити, не зустрічайтесь в реальному житті з людьми, якими ви познайомились в Інтернеті. Якщо ваш віртуальний друг справді той, за кого себе видає, він спокійно зреагує на вашу турботу про власну безпеку.
Ніколи не пізно розповісти дорослим, якщо вас хтось образив.
Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або вчителів – вони знають, що треба робити.
Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.
Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.
Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.
Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.
Пам’ятайте, що в Інтернеті ти спілкуєшся з людиною.
Відстоюйте свою точку зору, але не ображай своїх співрозмовників.
Дотримуйтесь етики спілкування. Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами.
У електронних листах не застосовуйте текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ – це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити вашого співрозмовника.
Не розсилайте листи з будь-якою інформацією незнайомим людям без їхнього прохання – це сприймається як “спам”, і звичайно засмучує користувачів мережі.
Завжди поводьтеся у мережі так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами!

Для батьків

Типові правила, що сприяють ефективному спілкуванню з дитиною

При спілкуванні з дітьми батьки повинні:

постійно підкреслювати свою увагу до індивідуальності сина чи дочки, до їх прагнення до самоствердження;
проявляти увагу, інтерес і повагу до всіх дітей у сім’ї;
проявляти постійну готовність і вміння вислухати дитину, дати їй можливість говорити (виговоритися), відстоювати свої погляди, переконання;
перед тим, як показати дитині її помилки в поведінці, починати
з похвали і схвалення позитивних якостей навіть при самому важкому характері сина (дочки);
тактовно показувати кращі позитивні якості своєї особистості (ерудицію, працелюбність, пунктуальність, гуманні відносини до людей, порядність, чесність та інше), але при цьому не показувати, не підкреслювати своєї переваги над дитиною;
створювати сімейну атмосферу любові, доброзичливості турботи, захищеності радості і перспективи, що благополучно впливає на фізичне і морально-психологічне здоров’я дітей.

Ви повинні знати:

з ким приятелює ваша дитина;
де проводить вільний час;
чи не пропускає занять в школі;
в якому вигляді або стані повертається додому.

Готуйте дитину до майбутнього життя. Говоріть з нею про це:

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте справи разом з нею.
Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо , ні комп’ютер не замінять їй вас.
Не обмежуйте дитину у спілкуванні з ровесниками.
Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід
і переймайте чужий.
Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно.

Для учнів

Поради з самовиховання

Коли берешся за будь-яку справу, подумай: який результат повинен отримати.
Берись за справу сміливо і не відступай, поки її не виконаєш. Якщо в кінці тижня або цього дня залишаються не виконаними один чи два запланованих тобою пункти, перепиши їх у план на наступний тиждень (наступний день).
Візьми собі за правило обов’язково аналізувати: чому саме ти не виконав той чи інший пункт. Намагайся сам усувати причини невиконання. Спочатку це вважатиметься важким, але з часом ти зрозумієш, що головне – це правильно оцінювати свої сили і не гаяти марно часу.
Ніколи не практикуй перенесення виконання справи на наступний день. Приступай до виконання запланованого одразу ж без зволікань.
Не роби жодних попускань, навчися своїм примхам відповідати коротко, але твердо –”ні”.
Навчися сам собі наказувати, будь до себе непохитним,але став перед собою завдання реальні, ні в якому разі “не заривайся”, бо не спрацює внутрішній наказ ”Так треба”, “Я мушу”.
Спробуй проаналізувати: на що ти переважно витрачаєш свій вільний час?
Твій організм здатий до тривалих навантажень, але, щоб уникнути стомлення змінюй види діяльності протягом дня, та вчасно відпочивай.
Приймаючи на себе будь-яке завдання, навчися слухати уважно вказівки дорослих. Користуйся нотатками, щоб нічого не пропустити повз увагу і зберегти час.

Здоров’я та його складові

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я зазначено, що

« Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».

До сфери фізичного здоров’я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства — освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.

Соціальне здоров’я пов’язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму — сім’єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв’язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров’я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров’ї людини.

Рівновага людини з навколишнім світом – це насамперед її комфортне самопочуття в ньому. Такий стан передбачає сприятливе поєднання як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут, суспільно-виробничі відносини) умов життя.

Внутрішня рівновага організму людини – це збалансована робота всіх його функціональних систем: серцево-судинної, дихальної, нервової, гуморальної та ін. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної цілісності особистості.

Духовний аспект здоров‘я визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума у спілкуванні з іншими людьми. Невід’ємною частиною духовного здоров’я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров’я – це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект здоров’я передбачає оптимальне, тобто без істотних відхилень функціонування всіх систем організму людини (серцево-судинної, дихальної, м’язової та ін.). При цьому поняття «фізичне здоров’я» пов’язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності. Розуміння здоров’я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини й суспільства.

Профілактика COVID-19

Як захиститися від коронавірусу: основні правила та рекомендації

Дотримання низки порад фахівців мінімізує ризик захворіти на COVID-19.

Уже декілька місяців у всьому світі триває боротьба з коронавірусною хворобою COVID-19. Тим часом кількість випадків інфікування коронавірусом, на жаль, щодня зростає. Тому нині важливо знати способи профілактики, як мінімізувати ризик зараження коронавірусом.

Як убезпечитися від COVID-19

Аби уберегти себе та своїх близьких від інфікування коронавірусом, Міністерство охорони здоров’я та Всесвітня організація охорони здоров’я закликають чітко дотримуватися відповідних рекомендацій.Соціальна дистанція

Так, слід триматися від людей на відстані щонайменше 1,5 метра, особливо якщо у них спостерігається кашель, нежить і підвищена температура. Всередині приміщення необхідно дотримуватися додаткової дистанції. Чим на більшій відстані від інших людей залишатися – тим безпечніше буде.

Потрібно виробити звичку носити маску в людних місцях. Перш ніж надіти або зняти маску фахівці ВООЗ радять провести гігієнічну обробку рук.

Носити маску потрібно так, щоб вона закривала ніс, рот і підборіддя. Змінювати її слід щочотири години або щойно вона стала вологою.

Заборонено чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо все ж доторкнулися, потрібно помити руки з милом чи обробити спиртовмісним антисептиком.

Знімати маску треба правильно: не торкаючись до її зовнішньої поверхні, зняти маску за гумки, згорнути й викинути у смітник. Не можна повторно її використовувати.

Крім того, у МОЗі не рекомендують використовувати марлеві маски, оскільки вони не забезпечують належного рівня захисту.

Стосовно того, який вид маски підійде в різних ситуаціях, то людям, що належать до однієї з груп ризику, варто носити тканинну маску. Це особливо важливо в разі неможливості дотримання безпечної дистанції, зокрема в закритих і погано вентильованих людних місцях.
Медичну / хірургічну маску треба використовувати в таких випадках: людям віком від 60 років; особам, що мають хронічні захворювання; людям, які відзначили у себе погане самопочуття; тим, хто доглядає за хворим членом сім’ї.

Дотримання елементарних правил гігієни

Потрібно регулярно обробляти руки спиртовмісним засобом або мити їх із милом. Це дозволять усунути можливе мікробне забруднення рук, у тому числі вірусне.

Слід намагатися не чіпати руками очі, ніс та рот. Людина торкається руками до багатьох поверхнях, тому існує ймовірність потрапляння на них вірусних частинок, які можуть потрапити в організм і спричинити захворювання.

Обов’язково треба прикривати рот або ніс згином ліктя або серветкою під час кашлю або чхання. Використану серветку потрібно відразу ж викинути в бак з кришкою і вимити руки.

Не зайвою буде регулярна обробка та дезінфекція поверхонь, особливо тих, до якихчасто торкаються люди, наприклад, дверних ручок, кранів і дисплеїв телефонів.

Також серед рекомендацій заклик не їсти сире м’ясо та яйця, вживати їх слід після термічної обробк

Як гарантувати безпечне епідеміологічне оточення

Фахівці ВООЗ рекомендують уникати критих приміщень, в яких люди тримаються купою або контактують. Натомість краще проводити зустрічі надворі – це значно безпечніше, ніж в приміщенні, особливо, якщо площа приміщення невелика, а природна вентиляція незадовільна.

Загалом потрібно уникати людних місць та закритих приміщень. Якщо це неможливо, то слід дотримуватися профілактичних заходів.

Симптоми коронавірусу: як діяти в разі їхньої появи

Насамперед медики закликають не займатися самолікуванням і одразу звертатися до сімейного лікаря, щойно відчули симптоми захворювання.

До найбільш поширених симптомів COVID-19 відносяться такі: підвищення температури тіла, сухий кашель і стомлюваність. Дещо менш поширеними симптомами є втрата смакових відчуттів або втрата нюху, різні больові відчуття, головний біль, біль у горлі, відчуття закладеності носа, почервоніння очей, діарея або шкірний висип.

За наявності слабо виражених симптомів захворювання (кашель, головний біль, невелике підвищення температури) фахівці ВООЗ закликають залишатися вдома на самоізоляції до одужання.

Здоров’я та його складові!

У Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я зазначено, що

Спеціально до Міжнародного дня захисту дітей. Права дитини в ілюстраціях‍‍‍

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ!

організація освітнього процесу має забезпечувати регулярну та змістовну взаємодію вчителів з учнями;
під час дистанційного навчання мають створюватися умови для забезпечення повноцінної участі в освітньому процесі осіб з ООП з обов’язковим урахуванням індивідуальної програми розвитку;
заклад освіти забезпечує регулярне відстеження результатів навчання учнів, а також за потреби надання їм підтримки в освітньому процесі;
для учнів, які не можуть взяти участь у синхронному режимі взаємодії з поважних причин, заклад забезпечує використання інших засобів комунікації, доступних для учнів – телефонного, поштового зв’язку тощо;
організація освітнього процесу обов’язково здійснюється з дотриманням вимог щодо захисту персональних даних, а також санітарних правил і норм щодо формування розкладу навчальних занять, вправ для очей та постави, безперервної тривалості навчальної діяльності з технічними засобами навчання, часу для виконання домашніх завдань тощо.

Проблема адаптації особистості до нових умов життя є надзвичайно актуальною

З досвіду минулих років відомо, що вступаючи до навчального закладу, студенти зустрічаються з рядом проблем, що пов’язані з недостатньою психологічною готовністю до нових умов навчання, з руйнуванням роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи. Перші кроки вчорашнього школяра вимагають від нього не тільки старання та загальної підготовки, але й значних якісних змін.

Психологічну адаптацію розглядають як однин із провідних способів і необхідну умову соціалізації особистості. Це процес пристосування індивідуальних та особистісних якостей до життя й діяльності людини в змінених умовах існування. А саме, приладжування, пристосування організму до нових умов навколишнього середовища, що забезпечує йому виживання та підтримку нормальної життєдіяльності, зумовленою взаємодією психологічних, соціальних і біологічних факторів.

Адаптація – це не лише передумова активної діяльності, а й необхідна умова її ефективності.

Адаптація першокурсника полягає в здатності відповідати вимогам і нормам навчального закладу, а також в умінні розвиватися в новому для себе середовищі, реалізувати свої здібності та потреби, не вступаючи із цим середовищем у протиріччя. Тому логічною є поява дезадаптації у багатьох студентів, в одних вона короткотривала, а у декого може затягнутися.

Неадаптованість проявляється в неадекватному розумінні ситуації, у способі дій, який підвищує несприятливість та загрозливість ситуації. Ознаками так званої дезадаптації є стан напруженості і фрустрації (почуття неподолання труднощів або проблеми), зниження активності студентів у навчанні, втрата інтересу до громадської роботи, погіршення поведінки, невдачі на першій сесії, а в ряді випадків – втрата віри у свої можливості, розчарування у життєвих планах.

Серед емоцій, характерних для періоду адаптації, відмічають внутрішню напругу, невпевненість у власних силах та емоційну насиченість подіями. Спостерігаються труднощі зосередженості, підвищена тривожність та порушення сну. Відбувається перегляд власної самооцінки. Може спостерігатися стресовий, чи, навіть, кризовий стан, першокурсника. Такий стан можна назвати нормою, але якщо він швидкоминучий і незатяжний. Усе це призводить до психічного перевантаження, яке власне і знижує адаптативні можливості і, як наслідок, сприяє порушенню психічного здоров’я особистості.

Перший рік навчання є дуже важливим тому, що в цей час у студента відбувається багато емоційно-особистісних і когнітивних змін – нерідко кількість цих змін перевищує ту, яка припадає на весь період навчання у коледжі. Найбільш загальне розуміння психологічної адаптації до нових незвичних умов передбачає формування психологічних механізмів, завдяки яким особа гарантує свою безпеку і адекватну орієнтацію в новій ситуації. При успішній адаптації особистість отримує можливість максимально успішної самореалізації без надмірних зусиль.

Вагомим чинником залишається вплив рівня мотивації до навчання і за обраним фахом, зокрема. Серед факторів, які визначають оптимальний вплив на процес адаптації студентів в якості основного, можна виокремити ставлення до навчання та обраної спеціальності. А тому правильно обрана професія – неодмінна умова успішної адаптації студентів-першокурсників. Саме це є поштовхом до переходу від навичок шкільного навчання до культури студентської праці.

Причиною труднощів для студента можуть бути й нові умови життя, первинна соціалізація у коледжі. Разом з присвоєнням статусу студента молоді люди зіштовхуються з такими проблемами, як нова система навчання, взаємостосунки з одногрупниками та викладачами, соціально-побутові умови, самостійне життя в нових, можливо незнайомих до цього їм умовах, недостатні знання структур і принципів роботи навчального закладу та можливість для самореалізації у творчості, науці, громадському житті, спорті. Крім цього, виникають протиріччя та труднощі в становленні самооцінки, самосвідомості та формування образу ,,Я’’.

У процесі адаптації першокурсників у групі створюється не тільки система взаємостосунків, але й мікрогрупи, які, в сою чергу, створюють тенденції розвитку всієї групи. Таким чином, кожний член групи бере участь у встановленні правил і норм поведінки, у формуванні характеристики певної групи. У всіх членів нового студентського колективу є можливість проявити себе, завоювати авторитет й повагу одногрупників. Існує безліч різних критеріїв прояву особистості, зокрема, поведінка, вчинки, стиль спілкування, творчі та професійні здібності.

Адаптація носить колективний характер. Це безперервний процес, який не припиняється ні на день, також цей процес відбувається з коливаннями, навіть впродовж одного дня відбуваються перемикання в найрізноманітніші сфери.

Адаптація це не лише неминучий, а і необхідний процес, протягом якого відбувається визнання тих необхідних змін, які відбуваються у самосвідомості особистості в процесі засвоєння нових видів діяльності і спілкування.

Успішна адаптація першокурсників до життя та навчання у коледжі є підґрунтям подальшого розвитку кожного студента як особистості, майбутнього фахівця.

Загальні поради студентам коледжу щодо адаптації

Шановні юнаки та дівчата! Не очікуйте опіки, а розраховуйте на дружню підтримку оточуючих, яка надасть Вам відчуття рівності, потрібності та незалежності, тому:

Зверніться за допомогою до старших для того, щоб вільно орієнтуватися на території коледжу.
Не допускайте зайвої опіки, намагайтесь стати самостійним в обслуговуванні.
Прагніть виконувати посильну і цікаву роботу, підтримуйте охайність і порядок на робочому місці в коледжі, у гуртожитку.
Не уникайте тих, хто готовий прийти Вам на допомогу.
Активніше добивайтесь отримання потрібної Вам інформації та нових знань.
Не створюйте емоційну напругу у відносинах із одногрупниками, намагайтесь завжди бути приязним і доброзичливим.
Змістовно проводьте свій вільний час із іншими студентами, набувайте хороших друзів.
Будьте оптимістом, вірте у свої можливості і пам’ятайте, що Ви потрібні іншим людям.
Сміливіше відповідайте на запитання, беріть участь в обговоренні – це допоможе Вам пов’язати нову інформацію з тим, що Ви вже знаєте.
При виникненні непорозумінь користуйтесь послугами відділів, які опікуються студентами (куратор, педагог, психолог).

Практичні рекомендації для адаптації студентів-першокурсників від психолога!

НАМАГАЙТЕСЬ УСІМА ЗУСИЛЛЯМИ:

Не порушувати норм та правил поведінки.
Брати активну участь у заходах, які проводяться в коледжі.
Виконувати рекомендації викладачів щодо навчання.
Співпрацювати з групою та завжди підтримувати один одного.
Регулярно відвідувати заняття.
Стримувати негативні емоції.
Бути впевненим у собі і своїх діях.
Не відмовляти у допомозі тим, хто цього потребує.
Бути цілеспрямованим, ставити перед собою чітку мету та досягати її.
Концентрувати свою увагу на навчанні.
Співпрацювати з викладачами та студентами.
Вдосконалювати свої знання.
Вирішувати всі проблеми з куратором.
Ввічливо та з розумінням ставитись до людей із особливими потребами.
Не боятись пробувати щось нове для себе.
Поважати думку оточуючих.
Відповідати на заняттях.
Намагатись досягти нових та корисних знань.

Соціальний педагог в освіті

Офіційно професія «соціальний педагог» з’явилася в нашій країні порівняно нещодавно. І суспільство ще не зовсім знає чи розуміє, хто такий соціальний педагог. Найчастіше соціального педагога плутають або із соціальним працівником, або з практичним психологом. Без сумніву, ці фахи пов’язані між собою, адже серед академічних дисциплін соціальна педагогіка посідає проміжне місце між психологією та соціологією, поєднуючи в собі певні риси однієї й іншої. Проте, якщо соціальний працівник у рамках роботи в якійсь із соціальних служб допомагає малозабезпеченим і малозахищеним прошаркам населення вирішувати соціальні проблеми – наприклад, отримати певний вид матеріальної допомоги тощо, то соціальний педагог насамперед виховує вміння не падати духом, навчає самостійно знаходити вихід зі складної ситуації, формує людину, особливо молодого віку, як особистість, здатну впоратися з психологічними та соціальними негараздами.

Професійна діяльність соціального педагога має ряд особливостей. Суть її полягає в тому, що на відміну від учителя чи соціального працівника, соціальний педагог має справу у своїй професійній діяльності з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення.

Слід зазначити, що практичний психолог і соціальний педагог є фахівцями, які не можуть бути взаємозамінюваними. У кожного з них відповідно до фаху своя методологія роботи, інструментарій, напрями та зміст діяльності, що відповідають їх функціональним обов’язкам. Психолог більше зорієнтований на внутрішній світ дитини, натомість соціальний педагог обов’язково намагатиметься допомогти соціалізуватися, тобто самореалізуватися, не випадаючи за межі суспільства, знайти своє місце в ньому і водночас бути корисним для інших.

Діяльність соціального педагога в закладах освіти передбачає створення умов для успішної соціалізації та адаптації дитини, як процесу набуття нею соціальної компетентності, формування і ствердження її як особистості, входження в активне громадське життя. Соціальний педагог – ключова фігура в закладі освіти, яка покликана об’єднати зусилля родини, школи, громадськості, для надання допомоги дитині. Тому слід зазначити, що робота соціального педагога за будь-яким напрямком стає більш ефективною завдяки співпраці з психологом, педагогічним колективом, батьками, адміністрацією навчального закладу та спеціалістами з різних соціальних служб, правових, медичних установ тощо. Така взаємодія дає змогу здійснювати інтегрований підхід щодо соціально-педагогічного супроводу учнівської молоді в сучасних умовах.

На жаль, не можна ще сказати про те, що діяльність соціальних педагогів досягла визначних результатів і визначного рівня. Не вистачає фахівців із соціальної сфери, а якщо такі знаходяться, то не точно розуміють чим вони повинні займатися. Матеріальна сторона також грає велике значення. Обсяг роботи дуже великий, заробітна плата не виправдовує витрачених на таку роботу зусиль. Але говорити так однозначно було б не дуже тактовно, тому що існують люди, які дуже люблять свою справу, віддають їй усі свої сили. Ці люди одержують задоволення від своєї роботи, від того, що допомогли хоч комусь.

Сфера діяльності соціального педагога — соціум, як найближче оточення особистості, людські відносини, соціокультурні умови розвитку. Який соціум ми маємо зараз? В останній десяток років розцвіли такі соціальні проблеми, як нестаток і бідність, алкоголізм і наркоманія, безробіття, бродяжництво і соціальне сирітство, злочинність і жорстока поведінка. Потреба в соціальному педагогові з’являється там і тоді, де і коли сім’я, школа, громадськість не забезпечують необхідного розвитку, виховання й освіти дитини, молодої людини. Саме у такий період соціальний педагог є дуже потрібним, особливо для роботи з іще не сформованою молоддю та дітьми, на долі яких ці процеси впливають, мабуть, найтяжче.
Одним з головних завдань соціального педагога є допомога дитині виразити себе, свої бажання, свої емоції, знайти себе як унікальну особистість. Яким чином вирішується це завдання? Все починається з діагностики. Кожен навчальний рік починається з складання соціальних паспортів класів. На їх основі складається соціальний паспорт закладу. Спільно з класними керівниками визначаємо, хто з дітей заслуговує більшої уваги. На дітей “групи ризику” ведеться соціальна історія (до неї входять: характеристика; акт обстеження сім’ї учня, четвертні оцінки учня; пропуски учня за кожний місяць з поясненням причин пропуску; дані про роботу з учнем і його сім’єю; анкетування, тестування; рекомендації психолога по роботі з підлітком класному керівникові, вчителям; соціальна карта сім’ї учня; можуть бути вкладені доповідні, пояснювальні та інші документи, що свідчать про проведену індивідуально-профілактичну роботу).
Існує думка: діти “групи ризику” – це “важкі діти”. Але це не зовсім так. Особливої уваги і турботи соціального педагога вимагають діти, які мають певні соціальні проблеми: слабке здоров’я, проблеми в міжособистісному спілкуванні, низьку успішність, важкі соціальні умови, складні відносини між членами сім’ї і т.д. Адже за певного збігу обставин ці проблеми можуть загостритися і дитина не завжди може впоратися з ними. Ось тоді вона стає “важкою”. Щоб цього не сталося, соціальний педагог проводить з такими дітьми активну роботу. Так для роботи з дітьми, що мають проблеми в навчанні, підключають психологів, які працюють над розвитком пізнавальної сфери, формують навчальну мотивацію, розвивають певні психічні процеси; вчителів-предметників; керівників предметних гуртків та факультативів, які допомагають дитині впоратися з труднощами і проблемами у наванні та визначитися в інтересах.

Соціальний педагог допомагає визначити інтереси дитині, після чого може запропонувати гурток, секцію в позашкільному закладі, в якій вона може розвивати свої інтереси та здібності – це теж допоможе дитині вийти з “групи ризику”. Крім цього допоможе дитині з професійною орієнтацією.

З деякими дітьми потрібно проводити індивідуальну роботу з розвитку емоційної сфери, формування культури почуттів, тобто вмінню замінити негативні емоції позитивними, моральними, етичними, інтелектуальними почуттями.

Якщо згадати вірш В.Маяковського “Что такое хорошо и что такое плохо”:

“Крошка сын к отцу пришёл,

и спросила кроха:

– Что такое хорошо и что такое плохо?…”

то, мабуть, соціальний педагог зараз і має бути “батьком”, який навчить дітей “что такое хорошо и что такое плохо”.

Усі батьки дуже лякаються, коли помічають, що дитина поводиться агресивно, краде, бреше, занадто замкнена, брутальна. Та й як тут не хвилюватися. Але насправді всі ці види поведінки є лише сигналом – чогось наша дитина ще не вивчила, чи чогось їй не вистачає, щось відбувається всередині неї, що змушує її так поводитись. В усіх таких випадках перелякані батьки приділяють багато негативної уваги, намагаючись «вигнати бісів». Це призводить до того, що негативна поведінка дитини навіть може посилюватися. Спробуйте усі свої звернення до дитини замінити з негативу на позитив.

Допомогти дитині знайти себе, компенсувати соціальне неблагополуччя цікавою справою, знайти нових друзів і однодумців – це головний успіх в роботі соціального педагога.